Змінюється життя дитини: усе підпорядковується навчанню, школі, шкільним справам.
Пристосування (адаптація) дитини до школи відбувається не одразу. Не день і не тиждень потрібно для того, щоб призвичаїтися до школи по-справжньому. Це досить тривалий процес, пов'язаний зі значним напруженням усіх систем організму. Лише через 5 - 6 тижнів поступово підвищуються та стають більш стійкими показники працездатності, у дитини спадають напруження та тривожність.
Залежно від стану здоров'я, сімейної ситуації, відвідування чи не відвідування дитячого садка адаптація до школи, до нових умов життя може мати різний перебіг. Безумовно, першокласники, що відвідували дитячі заклади, значно легше адаптуються до школи, ніж «домашні», які не звикли до тривалого перебування в дитячому колективі, до певного сталого режиму. Легше проходить період пристосування до школи і краще вправляються з розумовими та фізичними навантаженнями здорові діти. Але на жаль, сьогодні лише 20—25 % дітей ідуть до школи здоровими. Решта ж мають різноманітні порушення та відхилення в стані здоров'я. Тож зрозуміло, чому процес адаптації проходить з певними ускладненнями й затягується на більш тривалий термін.
У дослідженні Г.Чуткіної виділено 3 рівні адаптації дітей до школи. Звернімо увагу на їх зміст і основні показники.
Високий рівень адаптації. Першокласник позитивно ставиться до школи: правила і вимоги сприймає адекватно; навчальний матеріал засвоює легко; глибоко і повно оволодіває програмовим матеріалом, розв'язує ускладнені задачі, чемний, уважно вислуховує вказівки, пояснення вчителя; доручення виконує охоче й сумлінно, без зовнішнього контролю; виявляє високу зацікавленість до самостійної навчальної роботи, готується до всіх уроків; має у класі позитивний статус. Це такі учні, як Копосов Самуїл, Чайка Діана, Пуцулай Настя, Околович Богдана, Піснік Анастасія.
Середній рівень адаптації. Першокласник позитивно ставиться до школи: відвідування уроків не викликає в нього негативних переживань розуміє навчальний матеріал, коли вчитель пояснює його досить детально і наочно; засвоює основний зміст програми з усіх предметів, самостійно розв'язує типові задачі; зосереджений і уважний під час виконання завдань, доручень, вказівок учителя, разом з тим потребуй контролю з боку дорослого; зосередженим буває тільки тоді, коли робить щось цікаве для себе; майже завжди готується до уроків і виконує домашні завдання; доручення виконує сумлінно; дружить з багатьма однокласниками. До них відносяться Гаркавлюк Тетяна, Пірог Роман, Возняк Олександр, Яремко Юлія, Голуб Юлія, Бітлян Дмитро.
Низький рівень адаптації. Першокласник негативно або байдуже ставиться до школи: часто скаржиться на здоров'я, погане самопочуття, ш в нього переважає пригнічений настрій; спостерігаються порушення дисципліни; матеріал, який пояснює вчитель, засвоює фрагментарно; самостійна робота з підручником викликає труднощі, під час виконання самостійних завдань не виявляє до них інтересу; до уроків готується и нерегулярно, потребує постійного контролю, систематичних нагадувань і спонукань як з боку вчителя, так і з боку батьків; може зберігати працездатність і увагу за наявності тривалих пауз для відпочинку; для розуміння нового матеріалу і розв'язування задач за зразком потребує знач ної допомоги вчителя і батьків; доручення виконує під контролем і без особливого бажання; пасивний, близьких друзів не має, знає імена й прізвища лише частини однокласників. Це такі, як Козаков Андрій, Бойко Світлана, Тімофєєва Катерина.
На 1 вересня 2012 року до першого класу школи було зараховано 14 учнів. З них 5 хлопчиків та 9 дівчаток. Серед першокласників 3 дітей – семирічки, решта – шестирічки. Фізіологічний розвиток дітей в межах норми.
Перші п’ять – сім днів шкільного життя діти знайомилися з однокласниками ( ті, хто не відвідували дитячий садок), з новим режимом дня. Унаслідок реакції на незвичну обстановку в учнів виникало психічне напруження (Копосов С., Возняк О.). Деякі хворобливо реагували на зміни умов життя ( боліла голова у Піснік А., Чайки Д., Бойко С., Пірога Р). Це негативно позначилося на працездатності, не дивлячись на те, що інтерес до навчання не загубився.
Вікові особливості в учнів 1 класу розвинуті по – різному.
Діти з добре розвиненими фізичними особливостями добре стежать очима під час читання, краще розуміють роль пальців як інструментів. Дана категорія дітей весь час кудись поспішає , люблять погратися на свіжому повітрі – рухливість є характерною особливістю цього віку (Бітлян Д., Копосов С., Возняк О.
Бути першими прагнуть діти з розвиненими соціальними особливостями. Виявляють дух суперництва, прагнуть все робити правильно, розквітають у відповідь на похвалу чи заохочення, дуже важко сприймають невдачі, велике значення для них мають друзі, люблять працювати (Чайка Д., Околович Б., Бітлян Д., Піснік А.)
Діти з розвиненими мовленнєвими особливостями люблять пояснювати різні речі, показувати й говорити, полюбляють жартувати й відгадувати загадки, голосно і збуджено говорять (Тимофєєва К., Гаркавлюк Т., Бойко С..)
Учні з добре розвиненими пізнавальними особливостями ставлять запитання, грають в ігри, розфарбовують, малюють, беруться за більшу кількість справ, ніж можуть зробити (Пірог Р., Копосов С., Яремко Ю., Голуб Ю.)
Поряд з цим є і труднощі у навчанні в період адаптації:
- неуважність ( низький рівень розвитку довільності, переважає ігрова мотивація, низький рівень концентрації та стійкості уваги характерні для Козакова А., Бойко С.);
- непосидючість ( низький рівень розвитку діяльності, індивідуально – психологічні особливості особистості характеризують Біляна Д.);
- неможливість одразу зрозуміти пояснення ( не сформованість прийомів навчальної діяльності, слабка концентрація уваги, низький рівень розвитку сприйняття загального інтелекту притаманні Тимофєєвій К., Голуб Ю., Пірогу Р..);
- неохайне ведення зошита ( слабкий розвиток моторики руки, не сформованість прийомів навчальної діяльності, низький рівень розвитку пам’яті). (Козаков А., Пірог Р., Пуцулай Н., Тимофєєва К.);
- страх запитати у вчителя присутній у Околович Б., що говорить про занижену самооцінку, можливі проблеми в сімї, стресовий внутрішній стан.
Допомога у навчанні надається всіма батьками. Знайомство з сім’ями дозволило зрозуміти спосіб життя батьків, їх традиції, духовні цінності, взаємини, виховні можливості.
Можна зробити висновок що однією з найбільших проблем першокласника є адаптація до нових умов та вимог нового середовища. Результатом адаптації є пристосованість як особистісна якість, що виступає показником здатності дитини орієнтуватися та впливати на довкілля.
Вступ до школи змінив весь спосіб життя дитини, що пов’язане з новим і важливим видом діяльності – навчанням, новим типом стосунків з однокласниками і дорослими. Період входження в шкільне життя, тобто соціально – психологічна адаптація, у кожного першокласника проходить по – різному. Дітей в цей час підтримали як педагоги, так і батьки.

Матеріал взятий з сайту: http://vesvid.org.ua